" Сон про Шевченка "

Ви хочете то вірте, може, й ні,
Але приснивсь Тарас мені.

Дідусь Шевченко наш крилатий,

Почав мене про все питати.

Як Україна? Як живем?

По стежці правдою ідем?

Чи щось у світі та змінилось?

Чи є в людини Божа милість?

А що я маю говорить?

Стою руками лиш гойдаю.

А серце, серце так болить,

Додолу голову склоняю.

Тарасе мій, поете сизокрилий!

Моя душа тобою лиш жива.

Твоя онука я, Дідусе милий,

А мати – Україна молода.

Тебе всі знають, всі тебе шанують,

Та все ж надії так і не збулись.

Бо люди в світі правдою торгують,

В думках народи миром не зійшлись.

Твоїми віршами, поемами живемо,

Тебе, Шевченку, кличемо з небес.

У віршах душу до небес проллємо,

Щоб наділив ти силою і нас.

Тарасе, твої вірші – то перлини,

Твої поеми – то жоржини,

Талант у тебе – то кришталь,

Ще не засвоєний, нажаль.

Ми покоління нашої країни,

Ми є онуки серця Дідуся,

Ми любимо й шануємо калину,

Доносим мрії в світ митця.

Тоді благав мене Шевченко,

Нам Україну сохранить.

Казав «Лілею» й «Катерину»

У світ приносить і любить.

За нас я твердо відповіла,

Що Україна – це земля.

Де все відверто, все щасливо,

Де квітне мова золота.

Тарас мене тричі рукою

Перехрестив – благословив.

Просив не проливать рікою

Даремні сльози за віки.

Я усміхнулась, поклонилась,

Видіння дивне зникло згодом.

Отак розмова закінчилась

З Пророком нашого народу.

21 лютого МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

І возвеличимо на диво

    І розум наш, і наш язик...

                     Т. Шевченко

Хоббі - відображення душевного стану

https://drive.google.com/file/d/0B_sADqiJ1xIYTzl3MjAzdWQ1ZHc/edit?usp=sharing

Весна наближається!

"Навесні" І.Франко

Надійшла весна прекрасна,

Многоцвітна, тепла, ясна,

Ніби дівчинка в вінку.

Ожили луги, діброви, 

повно гомону, розмови

І пісень в чагарнику.

"Квітень" Наталя Забіла

Весно, весно! Перші квіти 

Розцвітають на землі. 

Сині проліски привітно 

Зводять вінчики малі.

І хоч, може буде влітку 

Більше квітів запашних, 

Та для нас найперша квітка 

Наймиліша від усіх.

Завжди ми її помітим, 

З лісу в дім принесемо. 

І тому цей місяць Квітнем 

По заслузі ми звемо.

"Весна" Дмитро Павличко

До мого вікна 

Підійшла весна, 

Розтопилася на шибці 

Квітка льодяна.

Крізь прозоре скло 

Сонечко зайшло 

І поклало теплу руку 

На моє чоло.

Видалось мені, 

Що лежу я в сні, 

Що співає мені мати 

Золоті пісні,

Що мене торка 

Ніжна і легка, 

Наче те весняне сонце, 

Мамина рука.

"Весна" Наталя Забіла

Ось іде весна ланами,

Перелогами, лісами.

Де не ступить - з-під землі 

Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю -

Зеленіє скрізь травиця.

Як лівицю підведе -

Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька -

У сережках вся берізка,

До верби підійде - ба! -

В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору

До блакитного простору - 

З кожним помахом руки

Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти,

Зеленіють в лісі віти.

Все зелене, молоде...

За весною літо йде!

Складне речення і його ознаки. 9 клас

https://docs.google.com/forms/d/1ZOR7J7gvE0t2hOpMsv7JdDJCL2qGHeXuoAVWLIV7aNk/edit?usp=sharing

Симоненко крізь струни серця

***

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста.

Найчистіша душа незрадлива,

Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

***

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

Моє життя — розтрощене корито,

І світ для мене — каторга і кліть...

Так краще в тридцять повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть.

МОЖНА 

Можна вірить другові чи милій, 

Марить наяву чи уві сні, 

Білизну червневих ніжних лілій 

Заплітать букетами в пісні. 

Можна жить, а можна існувати, 

Можна думать — можна повторять. 

Та не можуть душу зігрівати 

Ті що не палають, не горять! 

Люди всі по-своєму уперті: 

Народившись, помирає кожна, 

А живуть століття після смерті 

Ті, що роблять те, чого "не можна".

Як швидко линуть шкільні роки,

І не забути нам їх ніколи.

Ми з вами - друзі на віки

На всіх дорогах і на життєвому полі...

мої малі одинадцятикласнички)

Гімн Маловисківської ЗШ №4 І-ІІІ ступенів

І куплет

Є у нашому місті дорога,

Нам з усіх найдорожча доріг,

Бо веде до шкільного порогу,

Кожен з нас її в серці зберіг.

Приспів:

Не забути нам парти і класи,

Вчителів добрі очі й серця.

Скільки б там не пролинуло часу –

Вони з нами завжди й до кінця.

Не забути нам більше ніколи,

Тих доріг, що вели в майбуття.

Нашу  рідну четвертую школу,

Що відкрила нам двері в життя.

ІІ куплет

Стане рідним небо чи море,

І в які б не вітали краї.

І робочі, й поети, й актори –

Ми завжди просто учні твої.

Приспів:

Не забути нам парти і класи,

Вчителів добрі очі й серця.

Скільки б там не пролинуло б часу –

Вони з нами завжди й до кінця.

Не забути каштани й тополі,

Що завжди біля школи ростуть.

Усіх див, що відкрили ми в школі.

Не забудь нам, повір, - не забудь!