Сімнадцятого грудня - день Варвари
Великомучениці, або в народі Варвари.
Свята Варвара народилася у місті Іліополі, що у
Малій Азії. Мати Варвари рано померла, і мала дитина залишилася на вихованні у
батька-язичника. Та дитина замислювалася над християнськими істинами.
Дізнавшись про відступницькі нахили своєї доньки, батько віддає свою дитину на
розсуд місцевої влади. Зрозумівши непохитність дівчини у її поглядах, влада
піддає дівчину жорстоким тортурам. Наступного дня вранці після тривалих
катувань Варвара прокинулася без жодної рани на тілі. Розгнівавшись, імператор
Максиміліан наказав її батькові вбити дочку мечем. Таким чином, великомучениця
Варвара, не зрікшись своїх переконань, загинула від руки колись люблячого
батька. Через кілька століть нетлінні останки св. Варвари були перенесені
до Візантійського Константинополя.
До України мощі святої Варвари потрапили з
доброї руки дружини київського князя Святополка Ізяславовича Варвари. Князь
Святополк-Михайло побудував Михайлівський Золотоверхий собор, де і зберігалися
мощі св. Варвари більш ніж 800 років. Сьогодні їхнім постійним місцем
спочинку є собор св. Володимира у Києві. Для поклоніння мощі святої Варвари з
певною періодичністю встановлюються у храмах багатьох міст України.
Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була
дуже здібною до вишивання, так щовишила ризи
самому Ісусові Христові.
Святкують тільки жінки. У день Великомучениці
Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки
сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: "Свята
Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".
У цей день дівчата готували вареники з маком чи
сиром, серед яких обов'язково мали бути й "пірхуни" - заправлені
борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху
довгий час дражнили "пірхуном". Дівчата в цей день заготовляли
галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий
шлюб.
"Варвари" - день повороту на весну.
Приповідка каже, що "Варвара ночі урвала, а дня приточила".
На другий день - преподобного Сави, а на третій -
Миколая. В Україні в цей час зазвичай випадають великі сніги, починаються люті
морози, замерзають ріки. З цього приводу в народних приповідках говориться:"Варвара
снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!","Варвара
мосте, Сава гостре, а Миколай гвозде!", "Варвара заварить, а
Микола поставить кола!"
Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю
та узвар - "щоб хліб родив та садовина рясніла!"
